Зів'ялі квіти викидають

У стінах затишного притулку для літніх акторів панує особливий спокій, сповнений запаху ліків, шурхоту осіннього листя та довгих спогадів. Тут доживають віку дві колишні прими радянського кіноекрану. Колись вони були непримиренними суперницями, запекло змагалися за прихильність одного чоловіка, жертвували всім заради кар'єри та ефемерного успіху. Але тепер, коли роки змили сценічний макіяж і втихомирили гордість, вони опинилися на сусідніх кріслах, усвідомлюючи: образи минули, а попереду — лише спільна доля.
За ними спостерігає молода доглядальниця, яка власну душевну рану намагається залікувати турботою про стареньких. Стаючи свідком чужих сповідей про кохання та втрати, дівчина переосмислює власний шлях. Вона розуміє головну істину: справжня краса життя полягає не в його бездоганності, а в сміливості прийняти кожну мить, не боячись помилок, сліз та щирих почуттів.