Квіти ностальгії

«Квіти ностальгії» повністю виправдовують свою назву, занурюючи читача у світ спогадів. Світле дитинство тут виступає своєрідним маяком, що відсвічує на іноді сумні роздуми про теперішнє та майбутнє. Дитинство, яким воно є у пам’яті – з його безумовною ідеалізацією та захопленням, – залишається простором непідробної щирості, де зайві всі пізніші, "дорослі" рефлексії. Саме тому дитячі описи степу чи лінії обрію є тим початком, з якого витікають усі інші сюжети та настрої. Усе найважливіше та найглибинніше знаходиться саме там – у минулому, яке, хоч і далеке, та водночас відчувається неймовірно близько. Адже головна тема тут – пам’ять, сповнена поваги й любові до місць, до людей, до життя.