Падіння Артура

«Падіння Артура» — це єдиний твір Дж. Р. Р. Толкіна, де він звертається до легенд про британського короля Артура. Цей епос можна вважати вершиною його майстерності у написанні алітераційних віршів у стилі давньоанглійської мови.
Толкін переосмислює стародавні артурівські сказання, додаючи їм відчуття грізної величі та трагічної невідворотності. Він описує Артурову подорож до далеких поганських земель, втечу Ґвіневери з Камелоту, жорстоку битву після повернення Артура до Британії, зраду Мордреда та душевні терзання Ланселота.
На жаль, цей епос залишився незавершеним, як і декілька інших епічних поем Толкіна. Вперше його опублікував син письменника, Крістофер Толкін, який також написав три блискучі есеї, що супроводжують книгу. У них він описує артурівську літературну традицію, еволюцію «Падіння Артура» на основі чернеток батька та зв'язок поеми зі світом Середзем'я.