Стріла степу

Уявіть юну сарматку, що жила багато століть тому в безмежних степах на півдні сучасної України. Які ж забавки та мрії могли полонити її серце?
Можливо, вона мріяла приручити дикого коня, відчути його силу та волю під собою, стати з ним єдиним цілим. Або ж влучно стріляти з лука, як її мама, славетна воїтелька, захищаючи свій народ та свою землю. Її мрії могли бути вільними, як вітер у степу: мчати на коні по безкрайніх просторах, відчуваючи єднання з природою, бути нестримною та норовливою. Але водночас у її серці могла жити й ніжність: до своїх близьких, до вірного коня, до рідної землі. Ця ніжність робила її не просто дикою воїтельницею, а й дівчиною з щирим та чуйним серцем.