Пам'ять – це те, що нас тримає. Вона може бути міцною, як фронтова кава, але з часом спогади тьмяніють, розчиняючись у буденних турботах. Проте є те, що врізається надто глибоко, аби зникнути: війна. Пережите не стирається і не зникає. Достатньо лише заплющити очі, і пам'ять, немов старий кінопроєктор, знову оживляє кадри, від яких не втечеш.
«Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше».
Це видання вміщує щоденникові записи, есеї, оповідання та деякі вірші Максима «Далі» Кривцова, зібрані та впорядковані його другом і побратимом Валерієм Пузіком. Максим почав фіксувати свої думки ще з 2015 року, під час служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України.
Чимало записів було зроблено й після демобілізації, де він розмірковував про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. Після початку повномасштабного вторгнення, Максим знову приєднався до війська, служив кулеметником, і в цей нелегкий період активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів та писав поезію.
«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам'яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.