Одержима Смертю

Марі їде в потязі — сама, з ранами на тілі і душі, спостерігаючи крізь вікно, як зникає пейзаж, поки думки повертаються до сім'ї та спогадів про сестру, яка вкоротила собі життя. Марі звинувачує саме себе у її смерті, хоча ніхто напевно не знає справжньої причини трагедії — і саме ця невизначеність стає для неї найважчим тягарем. Із сімейного альбому-тексту, де події миготять у вихорі калейдоскопа, поволі зникають люди: мати, що не витримала тягаря відповідальності за хворобу дитини, сестра, чия смерть залишається загадкою, і сама Марі, яка балансує на межі між життям і бажанням зникнути. Читач поступово дізнається, що після смерті сестри Марі неодноразово намагалася й сама піти з життя, щоразу зупиняючись в останню мить.
Марі шукає відповіді на питання, які її мучать, у новітній духовності та старих чеських традиціях, намагаючись знайти спосіб жити далі попри кожну завдану рану. Це роман про те, що найважчі битви ми ведемо у власній голові — і про крихку грань між відчаєм і рішенням залишитися.