Михайло Чарнишенко, або Україна вісімдесят років тому

«Михайло Чарнишенко» — це ранній історичний роман Пантелеймона Куліша, написаний у 1840-х роках під впливом творчості Вальтера Скотта та сімейних переказів, якими поділилася дружина автора, Олександра Білозерська. Цей твір, також відомий під назвою «Україна вісімдесят років тому», занурює читача в атмосферу другої половини XVIII століття, період занепаду Гетьманщини, майстерно відтворюючи її національний колорит, старосвітський побут та закони того часу.
У центрі оповіді — молодий воронізький сотник Михайло Чарнишенко, який стоїть перед доленосним вибором. Він розривається між коханням і обов'язком, розуміючи, що будь-яке рішення може мати фатальні наслідки. Незважаючи на внутрішні сумніви та відчуття невідворотності долі, Михайло відмовляється підкоритися їй, демонструючи готовність пожертвувати собою заради власних переконань.
Куліш створює галерею яскравих і багатошарових персонажів, чиї дії, мотиви та прагнення розкриваються на тлі бурхливих історичних подій. Роман майстерно відтворює генетичне єство українців, підкреслюючи такі риси, як мужність, героїзм та військова вірність. Це не просто опис подій, а глибоке дослідження людської душі в епоху великих змін, оповите романтичним серпанком, що є характерною рисою ранньої творчості Куліша.