Марта й інші жінки

Як це — дмухати на рани, ловити руками кулі, виживати й тримати в долонях світ, коли втрачаєш найближчих, найрідніших, коханих, і коли все навколо є неймовірно хитким та крихким? Як це — шукати кровоспинне і шукати слова, щоб погамувати біль, який, здається, неможливо вгамувати?
Саме так і роблять жінки, про яких розповідає Зоя Казанжи у своїй книзі «Марта й інші жінки». Вони гоять рани, кохають, пам'ятають, чекають, вирощують собі сильні крила, навіть якщо ці крила боляче обпалює війна. Зараз таких жінок багато: одна везе повну автівку спальників, інша — вивозить дітей, щоб урятувати, ще інша може підбити навіть танк, хоча раніше вміла лише танцювати, а ще одна готова закопати своє серце там, куди мають повернутися. Ця книга — про них і не тільки, про їхню незламність та силу духу в найтемніші часи.