Сад Гетсиманський

«Ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного» — це жахливий девіз епохи 1930-х років, епохи, що понівечила життя мільйонів українців. Цей трагічний досвід і описує у своєму романі «Сад Гетсиманський» Іван Багряний.

На прикладі життя Андрія Чумака автор детально показує, як діяв жорстокий репресивний механізм радянської системи. Системи, яка поневолювала і знищувала людей безжально, не зважаючи на їхні досягнення, походження, вік чи стать. Лікар, поет, директор гімназії — у в'язниці твоє минуле не має значення. Ким би ти не був, що б не зробив, все одно опинишся на дні.
Але, попри всі жахіття, Іван Багряний переконаний: опір злу необхідний, навіть коли здається, що боротися далі немає сенсу. Остаточний вибір завжди залежить від людини.