Евріпід. Трагедії

Евріпід, афінський драматург, який жив у V столітті до н.е., посідає почесне місце серед трьох велетнів давньогрецької трагедії – Есхіла, Софокла і, власне, Евріпіда. Проте, на відміну від своїх попередників, Евріпід не схилявся перед авторитетом міфів і не ідеалізував героїв. Його твори пронизані духом бунтарства, критичного ставлення до усталених норм та засад.
Евріпід не боїться ставити під сумнів традиційні уявлення про богів, героїв та суспільний лад. Він зображує людські вади та пристрасті без прикрас, розкриваючи темні сторони людської натури. Його п'єси сповнені філософських роздумів про сенс життя, долю людини та місце особистості в суспільстві.

«Софокл вважав, що саме він змальовує людей, якими вони повинні бути, Евріпід же – такими, якими вони є. Справді-бо, одна річ скомпонувати образ героїчної особистості, чиї дії підлягають окресленій нормативності, й цілком інша – зазирнути у людську душу, спробувати поетичним словом передати те, що в ній діється. Гармонія пропорцій, співмірність, доцільність – усе, що в уявленні еллінів пов’язувалося з поняттям прекрасного, що давало насолоду від сприймання довершеної цілості, вихоплювалося з-під Евріпідового стилоса» – А. Содомора.