Приходь без дзвінка

Яна сідає у потяг «Рахів — Київ» і знайомиться з людиною, яка ділиться з нею своїми спогадами. Його історії, немов намистини, нанизуються на нитку спогадів Яни, допомагаючи їй зрозуміти себе і своє місце у світі. Авторка вміло передає внутрішній світ героїні, її переживання, сумніви й надії. Роман змушує задуматися про сенс життя, про цінності, про те, що насправді важливо. Книга є глибоким та рефлективним усвідомленням зв’язку між абсолютно незнайомими людьми, яких розділяє вік і відстань, але поєднує саме життя. Роман-мандрівка життям, яке розділилось на дві частини: одну, що ховається серед гамірного великого міста, всіяного болісними спогадами, та іншу — серед карпатських гірських маршрутів, які пробуджують внутрішню силу і повертають голос.