Бурчак

Тексти «Бурчака» нагадують змазані фотографії, які схоплюють рух. На цих розмитих знімках-есеях проступають різні люди й процеси. Досить часто це батьки й родичі письменника, що балансують у різні історичні періоди. З'являються образи бабусь-приятельок, які намагалися потрапити в різноманітні цікаві локації безмежної радянської імперії, куди вони точно не потраплять після її падіння (наче вони це відчували!). Або ж Мімі, яка розповідає малому Прохаськові події Першої світової, свідком яких вона була ще дитиною.
«Бурчак» — це запрошення до глибоких роздумів, занурення в атмосферу спогадів та усвідомлення плину часу через призму унікального бачення Тараса Прохаська.