Без ґрунту. Оповідання

Роман «Без ґрунту» та оповідання «Помста», «Приборканий гайдамака» та «Ой поїхав Ревуха...» об'єднує спільна тема. Це розповіді про людей, які змушені жити з подвійною ідентичністю, прикидатися кимось іншим, щоб вижити.
Роман «Без ґрунту» описує події 1920-1930-х років, коли ідеологія нового світу прагнула повністю розірвати з будь-якими традиціями. Проголошувалося створення нового типу людини, не обтяженої минулим, в авторитарній державі вождь стає єдиним об'єктом поклоніння.
Головний герой роману, харківський культуролог Ростислав Михайлович, приїжджає до рідного Дніпра, щоб вирішити долю Варязької церкви, збудованої його дідом.

Домонтович майстерно зображує атмосферу тотального страху, що панує в тоталітарній державі. Люди змушені носити маски, щоб приховати свої справжні думки та почуття. Деякі шукають порятунку в інтелектуальній втечі від жахливої ​​реальності.